...16 листопада 2006 року спідвейну Україну сколихнула жахлива звістка - перестало битися серце Ігоря Марка... Два тижні Ігор боровся за життя в реанімаційному відділенні Рівненської міської лікарні... Однак травми виявилися не сумісними з життям... 

   Ігоря Марка цього року постійно переслідували нещастя. Пов’язані вони до цього часу були з його захопленням автомобілями. Навесні у Рівному, намагаючись уникнути зіткнення з зустрічним авто на вулиці Млинівській, він «в’їхав» у... рекламний щит. Тоді і Марко, і пасажирка, що була в автомобілі, кілька днів провели в лікарні. Драматичнішим став червень, коли Ігор потрапив у чергове ДТП. Марко, що був за кермом «Шевроле», поблизу обласної лікарні не пропустив «Шкоду». Спідвеїст з переломами потрапив у лікарню, а пасажир «Шевроле», відомий у 80-і роки гонщик рівенської команди «Сигнал» Віктор Сурхаєв, загинув. «Шкода» належала міліції, двоє її пасажирів — працівників УМВС — одержали незначні травми, а водій потрапив у лікарню...

   Але фатальним для гонщика став листопад. Третього числа Марка знайшли на території школи №24 випадкові перехожі. Він лежав біля перехрестя пішохідних доріжок, що біля будинку на вул. Струтинської, 13. Голова Ігоря була скривавленою, а кишені — вивернутими. Одна кросівка лежала поруч.

   Міліціонери точно не могли сказати, що сталось зі спортсменом: чи він став жертвою нападників, що проломили йому голову, чи впав сам. Відомо тільки, що всі речі спортсмена і значна сума грошей залишилися при ньому. Того п’ятничного вечора у Рівному розпочалась заметіль, і сніг, що упав на землю, замерзав, перетворюючи вулиці в крижані ковзанки. Але падали у той вечір багато рівнян, а от з проламаною головою, крім Ігоря, нікого до лікарні не доправляли. Можливо, дійсно, хтось вдарив спортсмена по потилиці і, сполошений перехожими, залишив його помирати? Дати відповідь на запитання, хто саме це зробив і за що саме, повинні були дати правоохоронці.

   Стан Ігоря Марка був вкрай тяжким. Лікарі запевняли, що травми голови, яких зазнав Ігор, отримати внаслідок падіння неможливо. Хіба що бути високим, важити центнер-півтора і зі всього маху вдаритися головою об тверду поверхню. Але у випадку з невисоким худорлявим мотогонщиком у це повірити важко. Заявити про це офіційно лікарі не наважувалися — чекали висновків судмедекспертизи. А от неофіційні джерела вже встигли розповсюдити чутки про те, що нібито лікарі хотіли заручитися згодою дружини Ігоря Марка на відключення його від апарата забезпечення життєдіяльності.

   Коментарі:

Ірина Олександрівна, дружина:

- Того вечора Ігорю хтось зателефонував на мобільний і він, сказавши що йому треба вийти, кудись пішов. Більше нічого додати не можу — чоловік ніколи зі мною своїми справами не ділився, вже такий він є, що ніколи нічого не скаже, все у собі тримає. Тому не можу щось сказати й про те, чи були в Ігоря вороги, чи мав на нього хтось зло.

Лілія Королюк, начмед Рівенської центральної міської лікарні:

— Ми робили все можливе, але, на жаль, його загальний стан залишався вкрай тяжким.

Категорично заявляю: чутки про відключення від апарату життєдіяльності Ігоря Марка — абсолютна нісенітниця. Ніхто з лікарів нашого медзакладу, а тим більше з відділення реанімації, навіть про щось подібне не міг вести мову з дружиною потерпілого. Ми боремося до кінця за життя кожного з пацієнтів закладу. Одне слово, поки серце людини продовжує битися, про відключення реанімаційної апаратури не може бути й мови. Та й протизаконно це, немає для цього у нас в Україні жодних юридичних норм. Буває, мозок людини вже загине, але поки серце працює, ми продовжуємо її рятувати. Зрештою, дружина Марка сама приходила у лікарню і запевнила, що нікому нічого такого не говорила.

Андрій Петренчук, в.о. начальника Рівенського міськвідділу міліції:

— У потерпілого при собі були і золоті прикраси, і мобільний телефон, завдяки йому ми й довідалися, що його власником є Ігор Марко.

Віктор Гайдим, тренер команди «Україна»:

— У нас команда хоча й одна, проте Ігор завжди сам по собі, ніколи ні з ким не ділився своїми проблемами. А тому про якісь версії нападу мені, як тренеру команди, говорити складно. Чи може це бути пов’язано з боргами, які існували у команди перед Марком? Борги дійсно були, причому не лише перед Марком, але й перед усіма гонщиками, клуб їм був винен понад 30 тисяч євро. Усе це ті борги, які виникли ще до того, як я очолив команду. Особисто я Марку нічого не був винен. У нього особистий контракт з президентом клубу «Святослав» В’ячеславом Пугайком. Але навряд чи цей напад якось пов’язаний з боргами, адже найбільше Пугайко був винен не Марку чи ще комусь, а саме мені.

   Минуло вже вісім років, а ніхто й досі не оприлюднив остаточної версії, що ж насправді сталось того дня... Не багато людей знає також і про проблеми, які могли стати одним з мотивів цього страшного випадку... Про це ніхто не говорить, тому і ми не будемо на загальний розсуд виносити все це... Скажу лише одне - Бог все бачить, і рано чи пізно ті, хто це скоїв, з власної волі чи ні, обов'язково будуть покарані... Хоча нам від цього вже легше не стане...

   Ігор Марко назавжди залищився у нащих серцях життєрадісним і усміхненим... Ми Тебе будемо пам'ятати рівно стільки, скільки будемо жити... 

Колектив сайту speedway-rivne.at.ua

Використані коментарі з rivnepost.rv.ua