 Те, що український спідвей на сьогоднішній день перебуває не лише у занепаді, але й на грані зникнення, не є таємницею ні для кого. Останні роки лише завдяки неймовірній любові до цього виду спорту меценатів - Андрія Поріцького і Геннадія Бугаєнко, він тримався "на плаву". Однак, зусиль двох людей явно недостатньо. Особливо тоді, коли допомоги від людей, які за своїми прямими обов'язками повинні допомагати у розвитку спідвею в країні, не дочекаєшся...
Вже не кажучи про державну владу і керівництво обласних рад. Для них вкладання мілліонів в іноземнній валюті у "невиграшні" передвиборні кампанії є більш пріоритетним, ніж надати можливість молодим українським спортсменам з часом прославляти Україну в Європі та світі. Це стосується усього українського спорту, а особливо спідвею, який за всі часи незалежності України приніс у скарбничку нашої держави найбільше нагород з європейських і світових форумів серед усіх видів мотоциклетного спорту. І це незважаючи на те, що та сама Федерація Мотоциклетного Спорту України активно підтримує лише "безнадійні" мотокросові дисципліни, не помічаючи при цьому здобутки у спідвеї.
Здавалося, що організація Української Ліги Спідвею в 2009 і 2010 роках стане поштовхом для відновлення славних традицій. На українських треках глядачі знову мали змогу по-вболівати за свої команди, а "гостями" відкритої першості України були вихованці однієї з найкращих спідвейних шкіл у світі - гонщики балаковської "Турбіни" на чолі з Емілем Сайфутдіновим. Та недовго музика грала...
Теперішні реалії такі, що спортсменам доводиться самим добиватися права прославляти Україну. Звісно, лише за власні кошти... А де їх взяти? За словами гонщиків, вартість ліцензії на один рік становить близько 600 у.о. плюс ще 150 "зелених", щоб їх допустили до змагань у лігових гонках за межами України... Для порівняння - 600 у.о. - це заробітня плата за три місяці середньостатичного українця. При тому, що він "покладе свої зуби на поличку". Але стоп... На цю саму "поличку" також потрібні гроші, щоб її придбати!!! Плюс, якщо спортсмен знайде ці гроші (або його батьки, що суті не міняє), необхідно ще й техніку для тренування, а згодом, щоб хоча б "відбити" вкладені кошти, виїзди на змагання (і знову витрати!). Вартість одного більш-менш конкурентного мотоциклу - приблизно 12-15 тисяч американських "рублів"...
І це лише для того, щоб виїхати на три-чотири змагання, як кажуть у нас в Україні, "за бугор"... Звісно, що повернути вкладені кошти при таких "розцінках" не реально. Ось і відповідь на багаточисельні запитання вболівальників, чому немає інформації про майбутні плани Кондратюка, Мельничука, Лисака і т.д. Плани і, головне, бажання, є. Однак, немає одного, найголовнішого - фінансування... Тому і про свої плани наші гонщики не розповідають. Сьогодні пообіцяли їм одне, а завтра - "ой, вибачте, ми не все прорахували"...
Якщо так буде і надалі, прогнози щодо спідвейного майбутнього України далекі від оптимістичних - за словами одного з російських гонщиків, "Спідвею на Україні не буде до тих пір, поки не знайдуться інвестори...". Як не парадоксально звучить, однак цих інвесторів не буде, поки в Україні не відродиться спідвей, і вони не будуть зацікавлені у капіталовкладенні і рекламі... І знову виходить замкнуте коло...
Ми в VKontakte : vk.com / speedway_rivne_at_ua
|
