Мабуть, мало хто знає, що є на світі молода дівчина, яка регулярно змагається на гаревій доріжці нарівні з чоловіками. Вона поки-що єдина представниця прекрасної половини людства, яка здобуває залікові очки у гонці не за рахунок проблем конкурентів, а завдяки своїй майстерності і настирливості. Її ім'я Мікаела Базан, і сьогодні наш сайт проведе перше знайомство з нашим героєм.

 

 

  - Народилася 2 вересня 1989 року в місті Дайрекс. В даний момент проживаю в Байя-Бланка.

 

 

   Коли розпочався твій шлях у спідвеї?

 

 

  - Заняття спідвеєм розпочала в сім років у своєму рідному місті Дайрексі. Тоді ж вперше сіла на 50-ти кубовий мотоцикл. В тому ж році провела свою першу гонку, яка завершилась для мене перемогою! Це також було в Дайрексі.

 

 

   Як віднеслись до цього родичі?

 

 

  - Нормально віднеслись. Мій батько також був спідвеїстом. Загалом, постійно мене підтримують.

 

 

   Невже не було жодного страху, коли розпочинала кар'єру?

 

 

  - Абсолютно! Конкурувати я звикла з дитинства. Це було і є одним з основних моїх принципів у житті - ніколи і нічого не боятися в тій справі, що я роблю, і яка мені дуже подобається.

 

 

   Чому саме спідвей?

 

 

  - Мій батько займався спідвеєм, завжди виступав у змаганнях. Тому я гадаю, що це просто питання генів. Спідвей у моїй крові, і вся наша родина дуже цінує цей вид спорту.

 

 

   Яку найбільшу кількість очок вдавалось здобути протягом змагань?

 

 

  - Найбільше виборола минулого чемпіонату - десять очок. Але в моїй пам'яті найяскравішою є гонка в 2005 році. Тоді проходив відкритий чемпіонат Аргентини серед юніорів, і в одному з заїздів мені вдалося фінішувати першою. Це була моя перша перемога на "дорослому" мотоциклі. Можна сказати, що дебют в мене видався на славу, оскільки це була моя перша гонка в класі 500 - кубових.

 

 

   Як на рахунок травм? Часто доводилось звертатись за допомогою до медиків?

 

 

  - Звичайно. На щастя, серйозних травм не було, однак бувало таке, що на ноги самотужки підвестися не могла. Остання травма була декілька місяців тому, через яку довелося передчасно завершити відкритий чемпіонат країни. Спідвей - такий вид спорту, що без травм не обходиться жоден гонщик.

 

 

   Спідвей є дуже дорогим видом спорту в Україні. Як на рахунок цього справи в Аргентині?

 

 

  - В нас також дуже важко утримувати спідвей. Особливо з урахування різниці у валютах між доларом і євро. Дуже складно придбати запасні запчастини для двигунів, щоб постійно конкурувати на рівних у кожній гонці. Також в останні роки вийшла на зовсім інший рівень, ніж це було в юніорському віці, тому оновлювати техніку потрібно регулярно, що робить спідвей ще дорожчим. Та я думаю, що така ситуація кругом, навіть у Європі.

 

 

   Не складно здогадатись, що першим тренером у тебе був батько.

 

 

  - Звичайно. Батько давав і продовжує давати мені поради, як правильно поступати в тій чи іншій ситуації. Він завжди мені наголошує, що в спорті навчатися ніколи не пізно, як і у житті. Дуже багато я дізналася і сама за ці п'ятнадцять років виступів.

 

 

   Звісно, у тебе є твої фанати. Люди в Аргентині люблять спідвей?

 

 

  - На першому плані в Аргентині футбол. Так було завжди, і так, мабуть, і буде. Однак, коли люди бачать на вулицях міста афіші про спідвей, відразу йдуть на стадіон. Їхня пітримка дуже відчутна під час змагань і це дуже допомагає і мотивує.

 

 

   Як часто відбуваються в Аргентині змагання?

 

 

  - В даний момент в Аргентині зимовий період, тому максимум одна-дві гонки на місяць. Найбільш насиченим на гонки є літо, коли відбувається відкритий чемпіонат країни. В цей період протягом двох місяців гонки проходять кожного тижня, а буває їх і по дві.

 

 

   На твою думку, в Аргентині багато спідвеїстів-професіоналів?

 

 

  - Ні, тут більшість гонщиків є любителями. Щоправда, в останні роки наші гонщики значно виросли у майстерності. Якби у нас проходив ще й командний чемпіонат країни, гадаю, багато хто міг би на рівних зараз конкурувати з провідними гонщиками світу. На жаль, в найближчий час це нереально.

 

 

   Андрій Кобрін розповідав, що рівень життя в Аргентині значно нижчий за європейський. Як щодо заробітків спідвеїстів?

 

 

  - Так, і справді аргентинці живуть бідніше за більшість європейців. Не є винятком і спідвеїсти. Так, більшість гонщиків має власних водіїв і механіків, однак тих зароблених грошей на змаганнях ледве вистачає на утримування себе і своєї команди. Техніку ж переважно купують за рахунок спонсорів, яких не так вже й багато в Аргентині.

 

 

   Як справи з сімейним положенням?

 

 

  - Мені лише 22 роки. В даний момент головним завданням у житті є здобуття освіти. Я навчаюся в університеті, де вивчаю рекламну діяльність. Після цих занять відразу вирушаю на тренування. Свої вихідні також стараюся проводити на спідвейному треці для підвищення своєї майстерності. То ж на особисте життя часу поки-що обмаль.

 

 

   Не маєш бажання "вживу" подивитися на спідвей в Україні?

 

 

  - Так, я б з задоволенням! Я дуже люблю подорожувати по Європі. Моєю мрією з дитинства є виступити там хоча б один раз. Але, гадаю, що це мало реально, і моя мрія так і залишиться лише мрією.

 

 

   Ну, в такому разі хочу побажати, щоб твоя мрія здійснилася як можна швидше! Гадаю, що це лише перше наше з тобою знайомство. Успіхів тобі!

 

 

  - Велике спасибі за те, що звернули увагу на мою скромну персону. Я розумію, що жінка в спідвеї - це дуже велика рідкість. Але я обожнюю цей вид спорту. Гадаю, я хороший гонщик. Наскільки мені відомо, в Аргентині більше немає жінок, які займаються спідвеєм. Я обов'зково прагнутиму добитись успіхів у Європі. Передаю велике вітання усім українським вболівальникам спідвею!