"... після сьомого заїзду попереду господарі з різницею у десять пунктів. Готуємось до восьмого заїзду", - сказав польський коментатор під час матчу "Сталь" Гожув - "Фалубаз" Зелена Гура. Через хвилину у його голосі звучали лише сумні ноти... "Прийшла шокуюча новина з Вроцлава. На жаль, серце Лі Річардссона декілька хвилин тому перестало битись...". Саме ці слова шокували весь спідвейний світ.

 

 

   За попередньою інформацією, у Лі Річардссона була підозра на перелом ноги. Однак, переглянувши відеозапис падіння стало зрозуміло, що травма може бути серйознішою. Рідко буває так, щоб медики протягом шести з половиною хвилин не знали, як краще, не завдавши ще якихось травм, доставити потерпілого до карети. Після ретельного огляду в госпіталі з'явилась інформація, що через сильну кровотечу грудної клітки необхідно терміново робити операцію. В те, що трапилось на операційному столі, й досі не віриться усім фанатам спідвею по всьому світі...

 

 

   Народився 25 квітня 1979 року в місті Гастінгс (Великобританія). Спідвейна кар'єра розпочалась в 1995 році. Першим клубом був "Редінг" (Великобританія). Виступав за наступні команди: Польша - ГКМ Грудзьондз, "Полонія" Піла, "Фалубаз" Зелена Гура, "Влукняж" Ченстохова, "Атлас" Вроцлав, "Марма" Жешув; Великобританія - "Свіндон Робінс", "Істборн Іглз", "Лексід Ессекс", "Пітерборо Пантерс"; Швеція - "Еліт" Ветланда, "Варгарна" Норчеппінг; Данія - СК "Хольстед"; Чехія - "Мсено"; Німеччина - "Ландсхут"; Росія - "Турбіна" Балаково, "Восток" Владивосток.

 

   Особисті досягнення:

 

   чемпіон світу серед юніорів (1999 - Войєнс); дворазовий призер в складі збірної Великобританії командного Кубка Світу (2004 - друге місце, 2006 - третє місце); Учасник Гран-Прі (2003-2006), двічі призер етапів Гран-Прі - 2004 - ГП Великобританії - третє місце, 2005 - ГП Польші - друге місце, переможець ГП Челлендж (2002); Особистий чемпіонат Великобританії серед юніорів - чотириразовий срібний призер (1997-2000); Срібний призер особистого чемпіонату Великобританії (2002); Чемпіон Великобританії серед пар (2005); Володар Кубка європейських чемпіонів у складі тольятинської "Мега-Лади" (2005); Неодноразовий переможець і призер міжнародних і комерційних турнірів. Загинув 13 травня 2012 року.

 

 

   Лі Річардссон за свою кар'єру зробив дуже багато для світового спідвею. В кожній країні, в кожному місті, де виступав британець, у нього залишилось багато прихильників, для яких він став справжнім кумиром. В якій би команді "Ріко" не виступав він завжди ставав лідером, готовим в потрібний момент підбадьорити партнерів. До нього прислуховувались, і результати ставали кращими. Лі Річардссон ніколи не відмовлявся від запрошень на комерційні турніри, розуміючи, що своєю присутністю на таких змаганнях лише підвищить інтерес до гонки.

 

 

   Офіційну причину смерті гонщика оголосили в понеділок, 14 травня. Її повідомила прокурор Вроцлавської районної прокуратури Юстина Дубенська, яка проводить перевірку по факту смерті Лі Річардссона:

 

 

  - "З інформації, яку надав лікар судової медичної експертизи, причиною смерті є поліорганна травма грудної клітки і зламане плече, через що виникла кровотеча в сторону легень".

 

 

 

 

   СПІДВЕЙНИЙ СВІТ ПРО ЛІ РІЧАРДССОНА   

 

 

   Марта Полторак, президент клубу "Марма" Жешув написала листа до Лі Річардссона на сторінках офіційного сайту клубу:

 

 

  - "Трагедію, яка спіткала Твою родину, Твоїх фанатів, Твій клуб, не можна описати жодними словами. Жоден з нас ще не скоро повірить в те, що трапилось. Як тільки з'явилась інформація про важкий стан здоров'я, усі думали, як Тобі допомогти в реабілітації. Але в жодного з нас і думки не було про найгірше... Ти був прив'язаним до Жешува. Завжди тактовний, усміхнений, грав м'яча зі своїми синочками на нашому стадіоні... Всі ми сподівались побачити у Вроцлаві того "Ріко", який поведе команду за собою, але сталося непоправне. Доля поступила дуже жорстоко з Тобою і всіма нами...На жаль, на цей останній лист я вже ніколи не отримаю відповіді від Тебе. Дуже важко переживати це горе, яке торкнулося усіх нас. Навіть не припускала, що в Тебе є стільки вірних друзів. Висловлюю щирі співчуття від спідвейного клубу "Марма" Жешув Твоїй сім'ї і близьким".

 

 

   Стюарт Дуглас, власник команди "Лексід Хаммерс" (Великобританія): "Смерть Лі Річардссона стала дуже шокуючою новиною. Спідвей є дуже небезпечним видом спорту. Ця трагедія вкотре довела, наскільки хоробрими повинні бути спортсмени. Лі був великим гонщиком. Наш клуб разом з вболівальниками спідвею по всьому світі втратили члена нашої великої сім'ї".

 

 

   Томаш Голлоб: "Хочу висловити свої співчуття сім'ї і близьким Лі. Нас залишив один зі спідвейних братів, з яким протягом багатьох років разом брали участь у різноманітних змаганнях по цілому світі. Лі віддав життя за свою пристрасть. Честь і хвала його пам'яті".

 

 

   Гжегош Зенгота: "Річардссон відійшов до другої команди... Він назавжди залишиться в моїй пам'яті, загинувши, роблячи те, що любив і робив це для всіх прихильників спідвею. Віддаю честь його пам'яті".

 

 

   Грег Хенкок: "Я не можу в це повірити!!! Не можу повірити, що Лі більше немає з нами... В даний момент мої думки лише з родиною Лі...".

 

 

   Скотт Ніколлс: "Слів немає... Дуже важко щось говорити... Мої думки зараз з сім'єю і друзями Лі".

 

 

   Ханс Андерсен: "Я просто в шоці... Життя не справедливе. Мої думки з родиною Лі. Мені дуже не вистачатиме його".

 

 

   Рорі Шлейн: "Про спідвей зараз навіть думати не хочеться. Нас покинув Лі, але він назавжди залишиться в нашій пам'яті".

 

 

   Девід Хав: "Я в шоці від такої звістки. Це жахлива новина, в яку дотепер не віриться. Я навіть не можу уявити, що переживає родина Лі. Це сумний день для всього спорту".

 

 

   Джейсон Крамп: "У неділю ввечері в матчі польської Екстраліги спідвей втратив одного з найкращих гонщиків. Мені випала честь особисто бути знайомим з Лі Річардссоном. Ми їздили з ним в команді у польській і шведських лігах. Він був справжнім джентельменом у всіх відношеннях. Я його дуже поважаю. Він був людиною, який любив свою країну, свою сім'ю, любив життя...".

 

 

   Кріс Холдер: "Як можна сперечатись з гонщиками, коли вони говорять, що траса знаходиться в поганому стані? Як можна примушувати нас виїжджати на доріжку замість того, щоб досконало підготувати трасу до гонки? Ми втратили відмінну людину, якою був Лі. Він був одним з найбільш безпечних гонщиків. Мені здається, що основною причиною смерті "Ріко" є погано підготовлена доріжка. Я розчавлений... Ми втратили чемпіона..."

 

 

   Нікі Педерсен: "Лі був справжнім джентельменом на трасі. Для мене було великою честю співпрацювати і розмовляти з ним. Всі мої думки з його родиною. Дуже несправедливо, що нас покинув такий гонщик".

 

 

   Дейві Уатт: "Усі ми втратили Велику людину. Дотепер не можу повірити, що Лі більше немає з нами. Я буду за тобою сумувати, друже...".

 

 

   Андреас Йонссон: "Хочу висловити свої співчуття рідним і близьким Лі. Він лише на один рік старший за мене. У мене назавжди в пам'яті залишиться наше суперництво з ним протягом багатьох років, починаючи з юніорського віку. Лі завжди був надією британського спідвею. Ми декілька років виступали разом за "Халстевік" і "Ковентрі", що дало змогу познайомитись поближче, а згодом і по-товаришувати. Це дуже велика трагедія, нас залишила Велика людина. Мої думки з коханими Лі - його дружиною і синочками".

 

 

   Марта Полторак відразу заявила, що найближчим часом відбудуться змагання на честь пам'яті Лі Річардссона:

 

 

  - "По-перше, це масовий захід, в ході якого спідвейні вболівальники будуть молитись за Лі. Нас покинула дуже хороша людина, і ми повинні пам'ятати про нього завжди. Про готовність виступити у змаганнях підтвердили уже багато гонщиків, які відмовились від будь-яких гонорарів за це. Всі доходи від гонки будуть спрямовані дружині і трьом діткам-сиротам".

  

 Все эти тёплые, полные сострадания слова были уже потом. Потом, после того трагического воскресного вечера. Ставшего, увы, последним для Ли Ричардсона. Для многих из нас, горячо любящих «чёрный спорт», известие пришло сразу после 7 заезда матча польской Экстралиги «Сталь Гожов – Фалубаз Зелёна Гура».  И все мы, вместе с целой спидвейной Польшей,

волей – неволей, как бы, стали участниками этих полных трагизма,  затянувшихся на часы минут.

 Судья матча Марек Воячек сразу же, после заезда № 8 отправился в парк машин к спортсменам, чтобы решать: ехать или не ехать дальше.

Ко всеобщему удивлению было принято решение ехать.

Тут же, комментаторы ТВП Спорт Кшиштоф Цегельски и Рафал Дажинкевич приняли решение прекратить комментарий матча. 

Кто бы ни стоял за этим решением «ехать», ощущалось, что все спортсмены, подобно комментаторам, против этого решения.

Камеры операторов со стадиона перемещаются в парк машин. А мы становимся непосредственными участниками трагических событий.

И хотя в отсутствии комментариев нам сложно ориентироваться в событиях, всё ясно без слов.

Перед нами полные сострадания лица спортсменов. Слёзы на глазах Руне Холты, бледное спокойствие Йонаса Давидссона, Сосредоточенность и одновременно растерянность Петра Проташевича.

В парк машин направляется презесс «зелёнки» Роберт Довхан. Он сенатор польского сейма, человек высоких гражданских принципов, не в пример нашей «элите».

Отовсюду слышатся обрывки фраз «курва хлопаки», «надо ехать», «не надо ехать» и т.д.….

Застывшие бледностью лица двух топ – юниоров Саши Локтаева и Патрика Дудка, забытые всеми в первые минуты этой трагедии.

Болельщики «зелёнки» покидают стадион… «Зелёнка» отказывается ехать дальше. Они не выезжают в заезд против Енсена и Каспшака.

Марек Воячек вновь направляется в парк машин.

Наконец, решением главного судьи матча гонка отменяется, а окончательное решение остаётся за Спидвей Экстралигой. 

Соломоново решение, хотя и слегка запоздалое. Но, лучше позже, чем никогда.

Пустеют трибуны. Болельщики тихо расходятся по домам.

На стадион опускается ночь.

Перевёрнута ещё одна страница книги

О «чёрном спорте»…      

 

Олег Кульбаченко

Владимир Жуковский