І другий етап цьогорічного циклу Гран-Прі не приніс особливої радості вболівальникам. Звісно, в порівнянні з першим етапом, тут все було на найвищому рівні. Та хіба з цим потрібно порівнювати, враховуючи повний провал "Варшави"?

   Як не запевняв і не переконував сам себе Пол Белламі, що в Тампере збереться вболівальницька аудиторія більша, ніж минулого року, він знову опинився в програшній позиції. Те, що ми побачили на власні очі в суботу, просто вразило - лише на 1/4 заповнені трибуни, а це приблизно чотири з половиною тисяч глядачів там, де спідвей такого рівня люди бачать максимум один раз на рік. А якщо ще й "відмінусувати" гостей з різних країн Європи, в більшості поляків (навіть український прапор майорів!), ми отримаємо не більше двох тисяч "Суомців" на трибунах. При кількості населення Тампере в 215 тисяч, це - просто мізер. До слова, говорити про те, що для Фінляндії спідвей - "другорядний" вид спорту, не варто. Згадати хоча б Йонаса Кільмакорпі, який за останні дев'ять років виборов сім нагород чемпіонату світу на довгому треці, чотири роки поспіль (з 2010 по 2013) вигравши "золото", що раніше не вдавалось зробити нікому! А якщо ще згадати відомих гонщиків "Формули-1" Міку Хаккінена і Кімі Ряйкконена, можна зробити висновок, що Фінляндія для FIM є досить "лакомим шматком". Для FIM... Але не для BSI...     

   В прохолодну, вологу погоду підготувати належним чином доріжку для проведення змагань рівня чемпіонату світу - завдання складне. На перший погляд здавалось, що організаторам це зробити вдалось - рівна поверхність, досить компактно "вкатана" доріжка. Та як виявилось, це було обманчиве бачення. Уже після першої серії стартів стало зрозуміло, що програвши старт заїзду, надолужувати згаєне буде не стільки проблематично, скільки ризиковано для здоров'я - в віражах не було тієї "плотності", яка мала б забезпечити тісний контакт грунту з мотоциклом. Це на власній "шкурі" відчули Томас Х.Йонассон і Грег Хенкок. І якщо вже такий майстер, як триразовий і актуальний чемпіон світу не може в простій ситуації впоратись з доріжкою, це вже щось означає... Побачене після того моменту з Хенкоком, коли телекамери зафіксували момент "косметики тору", мені відразу нагадало дорогу через селище Гірник на трасі Львів-Червоноград - це вже не були "колії", там у віражі були "ямища"!

   Про саму гонку багато писати не варто. Вже є на нашому сайті відеозапис етапу. Лише хочеться відзначити, що на етапах Гран-Прі розриви по 30-40 метрів між гонщиками в заїзді просто не допустимі... Вкотре і вкотре констатуємо - це відверте ставлення учасників циклу до цього турніру...

О.Кульбаченко