У календарному плані на 1999 рік в Рівне вже мали
відбутися два Чемпіонати Європи зі
спідвею (в червні та в липні), та фінал Чемпіонату України з мотоболу у
серпні.
Так само, як рік тому безпосереднім керівником по
підготовці до європейських змагань був міський голова Віктор Чайка. Всі так, чи інакше, хто причетні до проведення
спортивних змагань добре знають, що дуже важливим фактором в цьому є т.з.
призовий фонд змагань. Вирішення цієї проблеми Віктор Чайка доручив свому заступнику В.М.Баліцькому. Він мав знайти спонсорів проведення змагань, які би
створили цей призовий фонд. Але це доручення міського голови Баліцький бездарно завалив, чим і поставив
саме проведення змагань європейського рівня під загрозу зриву. Що ми мали
робити в такій ситуації? Дякувати Богу, за тиждень до чвертьфіналу Чемпіонату Європи ОДА виділила нам кошти для
придбання нового спідвейного мотоциклу для рівненських спортсменів на ці змагання
і нам нічого не лишалося, як направити ці кошти на створення призового фонду.
Безумовно, ми планували повернути їх за рахунок від реалізації квитків на ЧЄ. Скільки нервів та головної болі
витратив я на це, знає один Господь Бог.
Але саме страшне було в тому, що народу на ці змагання прийшло зовсім
недостатньо для того, щоб перекрити всі наші витрати. Про цю нашу ініціативу
дізналися наші опоненти з відповідної політичної сили і з їх подання проти нас
була порушена кримінальна справа за нецільове використання бюджетних коштів.
Мені нічого не лишалося, і щоб повернути необхідні кошти довелося продати малу
частину підтрибунних приміщень, що зараз іменують оздоровчим комплексом
спортсменів. А в той час та т.з. сауна приносила нам одні збитки, бо як такої
спідвейної команди ще не було. Тільки таким чином ми зуміли завершити цю дуже
неприємну історію із створенням призового фонду до ЧЄвропи. Але так буває, коли
за справу беруться такі «менеджери», як
В.М.Баліцький.
Хочу окремо мовити за таку людину – організатора, як В.А.Чайка. Не знаю, що й було б,
якби не Чайка. Він постійно
контролював підготовку до проведення змагань, проводив поради з керівниками
міста різного рівня, розраховувався сам за все з ними. Він завжди їм казав, що
сюди прийдуть люди і все має бути чисто, підстрижено і заасфальтовано. Він
краще за всіх відчував всі дрібниці в цій справі. Він був дуже вольовою
людиною. При Чайці я ніколи не мав жодних проблем з підстрижкою газонів,
поливачкою, «швидкою», пожаркою. Одного разу я запросив на змагання бувшого
керівника клубу «Сигнал»
Л.Б.Мазарського. Яка тепла була в них зустріч з В.А.Чайкою. Скільки корисного для себе я взяв від їх спілкування.
Дуже багато підтримки було також надано нам і з боку президента ФМУ В.А.Копилова. Він неодноразово був присутній на наших змаганнях
і дуже багато допомагав нам фінансово. А
скільки допомоги надав рівненському
спідвею Ігор Бакай? Як багато разів підтримував Ігор Михайлович наші змагання!
Згадайте хоча б, як на одній гонці в Рівному, дякуючи йому, було водночас розіграно
5(!) нових автомобілів! Про це зараз мало хто знає. Якби І.М.Бакай отримав
необхідну кількість голосів на виборах до Верховної Ради по Рівненському
одномандатному округу у 2000 році, наш мототрек був би тепер зовсім іншим. Я в
цьому впевнений. А теперішні керівники нашої області і міста діють відносно до
рівненського спідвею зовсім деструктивно. Візьміть хоча б ситуацію з польською
лігою у 2008 році. Ну, прекрасну
команду створили керівники клубу «Спідвей
– Рівне», яка при належній підтримці місцевої влади змогла би одержати ще
багато яскравих перемог у майбутньому! А що вони зробили для того, щоб всі
прихильники спідвею і в Україні, і в
Європі, і в Росії знали, що у нас є такий клуб і з ним треба всім
рахуватися? А нічого, зовсім нічого. Я
казав президенту клубу Володимиру
Жуковському: - Володя, збанкрутієте вже після першого кола чемпіонату! Я це знаю зі свого багатого досвіду. Якщо
нема підтримки місцевої влади і бізнесменів, типу Ігор Бакай – все марно.
Теперішня влада відвернулася від спідвею. Вона загрузла в
політичних чварах і власному бізнесі думає тільки про себе. Таких як Чайка і Бакай, на жаль, рівненський
спідвей зараз позбавлений. Це прикро і не припустимо для улюбленого спорту рівнян.
У 2000 році ми
у ТСО побачили, що треба надати більше підтримки СТК і виділили їм ще кілька
підтрибунних приміщень. В цьому році в СТК вже вистачило коштів на проведення і
міжнародних змагань, і Чемпіонатів України. Проводили їх дуже успішно Д.Соловей
і М.Мельничук. За основу роботи СТК була прийнята робота з молоддю. Дитячою
секцією керував фанат спідвею Борис
Горка. Ідея була така – ОСТК виховує спортсменів для професійних клубів,
які потім оплачують ОСТК певні кошти за підготовку молоді. Хочу в цьому
інтерв`ю наголосити на тому, що до нас приходило в ОСТК дуже багато майстрів
спідвею з різними пропозиціями. Але на мої пропозиції очолити ОСТК і стати в
ньому тренером ніхто з них так і не погодився. На мою думку, помилка В.Трофимова і В.Гайдима в тому, що вони
пішли на поводу у політиків, яких цікавлять тільки вибори, а не спорт. Спортом
вони тільки прикриваються.
Що до
О.І.Кузенного, то на жаль він дуже мало читав, або зовсім не читав тих
законів та постанов, що за роки незалежності були прийняті ТСО. На мій погляд,
його знання в цьому дуже поверхні. Він дає дуже суб`єктивну оцінку тим людям,
яких добре не знає і з якими разом не працював. Проте, при О.І.Кузенному для рівненського спідвею було зроблено дуже багато.
Якби стільки ж робили ті, хто так багато це декларує в своїх багаточисельних
інтерв`ю зараз. Але теперішний керівник ТСО Петро Гарват тільки на це і здатний. А такі безглузді ставки
орендної плати з одної гонки, що були створені їм для клубу В.Жуковського в
сезоні 2008 року тільки руйнують рівненський спідвей, що з такою любов`ю і
великим серцем будувався в нашому місті на протязі усіх 50
– ти років.
Петро Ємченко
25.02.2009 року
|