Напередодні ювілею Рівненського спідвею вважаю за необхідне звернутися з привітанням до всіх шанувальників цього улюбленого спорту всіх рівнян та розповісти їм про деякі маловідомі сторінки розвитку мотоциклетного спорту на рівненщині за період, коли я очолював обласний комітет ТСОУ.

Оскільки Міністерством України у справах сім`ї, молоді та спорту повноваження щодо розвитку технічних видів спорту надані Товариству сприяння обороні України, то одним з пріоритетів діяльності цієї організації, безумовно, є підготовка спортивного резерву таких видів спорту. Для цього ще за радянських часів при товаристві (тоді ДОСААФ) був створений ОСТК (обласний спортивно – технічний клуб). Головним завданням цього клубу була підготовка та проведення міжнародних, всеукраїнських, обласних змагань з технічних видів спорту ( спідвей, автоспідвей, картінг, мотокросс, моделювання, фігурне автоводіння) та підготовка відповідного молодіжного резерву для цих технічних видів спорту. Для нормального функціювання ОСТК за радянських часів йому були надані солідна матеріально – технічна і організаційна бази керівників – наставників. В різні часи ОСТК керували Віктор Трофімов, Борис Горка та ін. Тоді вони і змогли підготувати той блискучий резерв рівненського спідвею: Володимир Трофимов, І.Марко, В.Гайдим, В.Колодій та ін. ОСТК при обласному ТСО, фактично, був базою не тільки збірної України, але й збірної СРСР. Але після розвалу СРСР керівництво ТСО України , а також і Рівненщини фактично знищило цю чудову базу і розтягнуло все її багаточислене майно. Велика провина за це лежить на голові ТСОУ народному депутатові від партії БЮТ В.А.Дончаку. Він в певній мірі не зацікавлений в розвитку спідвею як на Рівненщині, так і в Україні в цілому. За таких обставин ОСТК на 2005 рік своє їснування майже, фактично, закінчив. Керівник клубу, на той час, Микола Мельничук був, фактично, перекваліфікований на директора автостоянки при кордодромі, яка приносила певні кошти, що могли би бути використані в тому числі і на технічні види спорту. В червні 2005 року мене було обрано головою ТСО в рівненській області. Одним з моїх перших і пріоритетних завдань на посту голови обласного комітету ТСО було відновлення ОСТК для підготовки резерву рівненського спідвею. Це можуть засвідчити і президент СПС Рівне Володимир Жуковський, і керуючий всім автоспідвеєм України Сергій Пелешок, і президент СКТ Володимир Трофимов. Для запрошення на роботу в клуб на тренерські посади були запрошені заслужені тренери України зі спідвею Григорій Хлиновський та Борис Горка. Директором клубу був призначений голова облфедерації мотоспорту Сергій Кричильський. І кошти для успішного функціювання спортивно – технічного клубу ми також знайшли. Автостоянка при кордодромі розрахована на 120 автомобілів і заробляє близько 13.000 грн. на місяць. Цього, по моїм розрахункам, ОСТК вистачило би на утримання дитячо – юнацької спідвейної школи для підготовки резерву рівненського спідвею. Адже, розраховувати на байки органів нашої виконавчої влади з фізичної культури і спорту про створення такої школи на період до 2012 року та підготовку спортивного резерву зі спідвею, як ми бачимо напередодні ювілею спідвею Рівненщини, аж ніяк не можна. Ми також набрали групу талановитої молоді та склали розклад теоретичних занять та практичних тренувань. Обладнали належним чином для цього і спецклас, і технічну майстерню в парку машин. В майстерні, на той час ми вже мали 10 нових спідвейних мотоциклів, придбаних за сприяння голови ОДА В. Червонія. Було заплановано придбання також і 5 мотоциклів з об`ємом 125 см3 для самих малих. Спідвейна доріжка була надана для практичних занять зі своїми учнями Г.Хлиновському і Б.Горці безкоштовно. Таким чином, вже в 2007 році розпочиналося те, про що так давно мріяли рівненськи шанувальники спідвею. При подальшому розвитку дитячо – юнацької спідвейної школи неодмінно з`явилися би і спонсори. Адже, ми тільки починали. Проте до мене в ЦК ТСОУ ставлення було вкрай негативне. Думаю, це сталося тому, що нашу обласну організацію ТСО я підняв з останніх місць в Україні на 1 –ше, 2 – ге з основних показників, а також і у спорті (спідвей, автоспорт, стрільба та ін.) Не брало керівництво в Києві до уваги і той факт, як завжди, старанно ми проводили всі змагання зі спідвею на рівні Чемпіонатів Европи (2005, 2006, 2007 роки), і України. Для цього доводилося залучати і Обласну Раду на чолі з О.Ю.Данильчуком в 2007 році і спонсорську підтримку з боку Сергія Пелешка. В 2008 році ці повноваження були вже надані ФМУ і рівненським обласним осередком мотоспорту клубу Володимира Жуковського "СПС Рівне”.
12 червня 2007 року по вказівці Володимира Андрійовича Дончака на т.з. позачерговому пленумі ТСОУ мене відсторонили від посади голови обл. організації з порушенням всіх законів, в тому числі і Уставу ТСОУ. Зараз моє подання розглядає Рівненський міський суд. Новим головою ТСО в рівненській області, фактично, рейдерським способом став бувший міліціонер Петро Гарват. З тих пір я уважно слідкую за тим, як пан Гарват планомірно декларує одне, а робить взагалі зовсім інше і по відношенню до спідвею також. Першим його кроком на посту голови було розформування ОСТК і звільнення з тренерських посад заслужених тренерів України Хлиновського та Горки. Кошти з автостоянки, які йшли на клуб та школу, пішли тепер невідомо куди, і це потребує детальної перевірки. Я в 2005 році почав свою роботу з ремонту матеріально – технічної бази мототреку, за підтримки голови облдержадміністрації та спонсорів, витративши на це близько 500.000 грн. Гарват почав свою діяльність з євроремонту свого власного кабінету. Він вже рік керує рівненським мототреком, але жодної копійки не інвестував в його реконструкцію відповідно до сучасних вимог. Навіть той невеличкий ремонт стадіону напередодні сезону 2008 року Гарват провів за рахунок клубу В.Жуковського, що приймав участь у Чемпіонаті Польщі. Одразу після цього Гарват неймовірно підвищив орендну плату за проведення змагань на мототреці до абсурдної суми в 16,500 грн. (разом з прибиранням) з карманів спортсменів та їх організаторів. При мені у 2005 році орендної плати не було зовсім, а в 2006 – 2007 роках вона складала близька 3 – 4 тисяч грн. У 2008 році при підвищенні курсу гривні відповідно до долара (про що так любить говорити Гарват) вона стала зовсім абсурдною. Треба обов`язково перевірити куди і як йшли ці кошти, але ж вони мали йти виключно на розвиток спідвею. Я працював завжди на людей і мене, навіть ті, хто не шанує зовсім, не звинувачують у тому, що я не так використав хоча б копійку з казни організації. Сподіваюся, що пройде час і багато чого зміниться на краще, зміниться на краще й наша свідомість і відчуття відповідальності кожного за майбутнє цього чудового спорту спідвею, і обов`язково прийде той, хто, нарешті, зможе відновити розпочату мною у 2005 році справу виховання нашого молодого і, безумовно, талановитого спортивного резерву з технічних видів спорту.

Олександр Кузенний.
25.01.2009 року