З початком робочого тижня розпочали підведення підсумків і поділилися планами на «найближче майбутнє спідвею» керівники команди «Рівненські вепри» Володимир Жуковський, Сергій Ювчик та Сергій Ковальчук, провівши 18 серпня прес-конференцію.

Ось як висвітлило керівництво команди ситуацію в клубі у підготовленому прес-релізі:
«Завершилася основна частина чемпіонату Польщі зі спідвею в II лізі. Клуб завершив її з чотирипунктовим відставанням від найближчого суперника та основного конкурента — гнєзнинського Старту. Це дає всі шанси поборотися за першу лігу. Однак, враховуючи, що клуб існує, головним чином, на засоби від продажу квитків, зменшення кількості уболівальників поклало додаткове фінансове навантаження на засновників клубу, які одночасно є його спонсорами.
Враховуючи вже існуючі фінансові зобов’язання — оплата ліцензування стадіону, сплата внесків команди до польського мотосоюзу, погашення заборгованості перед Пьотром Димом, взяті на себе на початку сезону, команда опинилася перед непростим вибором: продовжувати чемпіонат собі у збиток чи ганебно перервати виступи, обманувши надії та сподівання тисяч уболівальників. Вибір був однозначно зроблений на користь продовження виступів.
Водночас, за таких умов, керівництво команди змушене піти на підняття вартості квитків, пов’язане із збільшенням витрат у фінальній частині чемпіонату. Це дозволить до кінця, з повною віддачею, боротися за право виступати у першій лізі. Сподіваємося, що уболівальники з розумінням сприймуть цю новину та не залишать команду в найскрутніший період її існування.
Однак це не означає, що клуб припиняє пошук нових спонсорів, а також сердечно дякує тим, які вже підтримують клуб!»

Винуватці цього дійства були налаштовані оптимістично і готові до останнього боротися за вихід  до першої ліги.
Це досить оптимістичні заяви, та виступати за рахунок одного ентузіазму досить важко, адже потрібні, ну дуже потрібні, спонсори, як, звісно, і у будь-якому іншому виді спорту. Чому у футболі достатньо спонсорів, а у спідвеї вони практично відсутні? Досить цікаве запитання! Зрозуміло, що футболом хворіє вся країна, та фанатів спідвею також багато. І потрібно всього лише, щоб вболівальники, які мають можливість як фінансово, так і пов’язані зі службовим становищем, допомогли у розвитку цього виду спорту, підтримали спідвей. Ніхто не просить стрибати вище своєї голови! Ніхто не просить стрибати у прірву! Та, хоча б спробувати щось зробити потрібно. Ось, як, наприклад, засновники команди «Спідвей-Рівне», чи представники інших клубів, як Рівного, так і інших міст! Всі ми сподіваємося на лояльне ставлення до цієї ситуації, що на даний час склалася, і на те, що кожен добре подумає, перш ніж категорично відмовитися від будь-якої допомоги клубу.

Та повернемося до того, для чого були зібрані представники преси, а саме до самої конференції! Говорив в основному керівник рівненської команди Володимир Жуковський.
-Радий Вас всіх сьогодні бачити у нашому домі, — розпочав Володимир Олександрович, — у Альма-матер рівненського спідвею — найулюбленішого спорту рівнян. Хочу поділитися з Вами нашими радощами і невдачами по питанню закінчення першого етапу відкритого чемпіонату Польщі. Я і двоє Сергіїв — ми — три рівні партнери, однозначно. Мені довіряють виходячи із заслуг перед мотоспортом, тому я і виступаю. Ми троє інвестували свої кошти. Ми ризикнули для того, щоб спідвей не зник з карти мотоциклетних видів спорту України. Самі розумієте, у нас немає ліги, тому досить легко знищити цей вид спорту через те, що він не популярний. Спідвей є лише у Рівному, Червонограді і Львові. Ми готувалися весь сезон-2007, а можливо, хотілося такого і раніше. У кінці сезону ми зважили всі за і проти, порахували свої фінанси, та сподівалися на підтримку нашої влади, нашого бізнесу і зважилися на цей крок. Ми відразу на високі результати не розраховували, адже були у тяжкому фінансовому положенні і наш кошторис не дозволяв нам відразу запросити сильних спортсменів, заключити до початку сезону з ними договори, як це зазвичай роблять. Тим не менше, ми пішли на це, адже пропустити ще один – 2008 рік – це є ймовірність більше не повернутися у лігу. Нехай нікого із інших видів спорту це не ображає, але на Рівненщині спідвей найбільш популярний вид спорту. У спідвеї давні традиції, у спідвеї були завжди хороші результати. І ми продовжили ці традиції. Вважаю, що команду ми створили хорошу. Після гонки люди приходять і говорять, що їм подобається команда, що вона стає кращою. Тепер, коли наступив другий крок, ми вирішили ще раз звернулися і до великого бізнесу, і до влади, яка, як би там не було, обіцяла нам підтримку. Ми сподіваємося на те, що знайдемо підтримку. Ми прийняли на себе проведення всіх чемпіонатів України у Рівному і нести за них витрати. По закону спорткомітет виділяє кошти, і місцева влада також повинна виділяти кошти на проведення чемпіонатів України. Зараз постійно лунають дзвінки із Червонограда, Львова, Севастополя, Полтави, що невдовзі знову чемпіонат України серед дорослих. Призовий фонд – 2000 умовних одиниць плюс іще витрати для проведення змагань. Ми не можемо відмовитися, адже Федерація чекає від нас проведення змагань. Нам потрібні ці кошти. Ми не можемо відмовитися, адже ми хочемо добросовісно виконувати свої обов’язки. Тому ми повинні звертатися за підтримкою і до влади, і до бізнесу. Тому і мій виступ і на телебаченні, і в газеті. У нас є дуже велике бажання і обов’язок перед Польським мотоциклетним союзом довести сезон до логічного завершення. Звичайно, ми без конкретної підтримки могли відмовитися від проведення фінальної частини і пропустити туди польську команду. Нам давали зрозуміти, щоб ми сильно не рвалися.
Перед гонкою з Ополе надійшов такий лист, — розповідає Сергій Ковальчук, — з різними дрібницями вказаними. І якщо ми не виправимо ці нюанси, наш стадіон не буде допущений до фінальних змагань плей-офф. Хоча ми після кожного матчу намагалися все уладнати.
Пульт катастрофічно застарілий, — говорить Володимир Жуковський.
Та його взагалі не було, — підхоплює Сергій Ювчик.
Ви десь із середньовіччя прийшли, — продовжує Володимир Олександрович розповідь про почуте у свою сторону від поляків, —що пульт у вас не працює так, як треба.
І у нас є відмітки із останньої гонки, що все, що стосується технічних нюансів у нас — відмінно. Що ж стосується доріжки, то вперше ми отримали оцінку «чотири» тільки тому, що два дні поспіль до гонки йшов дощ. Ну не змогли ми в таких умовах належно доріжку підготувати. І ми трішки були схвильовані, що сюди інвестували свої кошти. Ми віддаємо всіх себе на проведення чемпіонатів, а у підсумку — поляки можуть прийняти рішення не допустити нас. Ми знали, що вони шукають у нас цих «жучків». А тепер все заспокоїлося, оцінки почали приходити від суддів хороші, відмінні! Польські клуби говорили, мовляв: «Чому ми будемо їхати на Україну доказувати свої сили, що ми можемо їздити у першій лізі? Нехай вони їдуть до нас і доказують!». Ми все переробили: і доріжку, і огорожу. Як ми можемо з одним трактором швидко під час гонки підготувати доріжку. А чого вартують поливальні машини! Ви коли-небудь прийдіть і сядьте разом з водієм у поливальну машину. Ви ніколи більше не захочете туди сідати. Мало того, що щітки не працюють і він нічого не бачить, у момент переключання швидкості машина зупиняється на секунд 30 і в той момент заливається ділянка доріжки. І, відповідно, польські спортсмени говорять: «Там вони більше полили, а там – сухіше. Це хитрості такі, це вони готують нам пастки.» І вимагають полити доріжку рівномірно.
Ми завоювали право їздити у плей-офф, і, сподіваємося, ми завоюємо право їздити у наступному сезоні у першій лізі. Думаю, це буде заслужено. У першій лізі знову розпочнуться розмови: «О, кордони! О, переїзди!» Від цього нікуди не піти.
Наші даішники, — розповідає Сергій Ювчик, — коли їде спортсмен постійно зупиняють. Останній виложить як мінімум 100 євро. Ще можна пробачити, якщо в інших областях, а то, їде по Рівненській області, а вони з бідного спортсмена здеруть 50 євро. Ми вже спортсменів просили: «Ви ж міняйте, щоб у вас були дрібні гроші, щоб у вас була розмінна монета!» А тепер вже все, даішники зрозуміли і погрожують: «Ах у вас немає дрібних! Тоді машину на штраф майданчик і будемо розбиратися.»

І знову починаються проблеми на кордонах. І наші спортсмени, і польські, і чеський, проводять на кордоні багато часу. Ви ж знаєте, що Шенгенська віза зараз далеко не кожному по кишені. По великому рахунку, ми мали орієнтуватися на потрапляння у четвірку. Ми опинилися на третьому місці і стали практично непорушні з цієї позиції. А бонуси при такому розрахунку нам щось дають? Потрібно виплачувати преміальні спортсменам! Це всі знають! Ми ж не гумові! Все, що ми можемо, ми робимо. Ось у Даугавпілсі, в разі перемоги, в кінці гонки керівник випускає юніорів, щоб не було великих преміальних. У нас же все по-іншому! Ми ж боїмося образити своїх легіонерів! Вони ж чесно воювали.
У досить хорошому положенні зараз команда із Гнєзно, адже має чудову техніку, яку вони раніше ремонтували, і перед плей-офф також ремонтують. Так що про них можна сказати: все, що не робиться — все на краще! Вони серйозно до плей-офф готуються. Ми також запланували на цьому тижні згрупування спортсменів для того, щоб вони зайвий раз мали можливість підготувати собі техніку. Але все це потребує витрат. Ми купуємо і мастило, і метанол, і гуму, і оплачуємо спортсменам дорогу, готель. Тому ніяких образ бути не може. Саша Бородай ображається, що не дали йому мотоцикл. Міша Онешко куплений мотоцикл «завіз» на першому ж тренуванні, тому кошти на ремонт пішли. Колодію кошти на ремонт давали. Ми даємо все, що можемо, і, більше того, ми готові покласти на себе фінансові зобов’язання, і не боїмося цього. Образливо, що спідвей — улюблений спорт багатьох і ніхто нічого не робить! Чому вони мовчать? Ладно, були б ми на останньому місці, та ми ж не на останньому, а на хорошому рахунку в лізі!
У суботу було досить багато телефонних дзвінків від різних політичних партій і вони сказали, що будуть допомагати, на що ми сподіваємося! Всі, крім облдержадміністрації, які і досі мовчать! Дзвонив не я, а до мене з пропозиціями в цьому році підтримали, щоб нічого не сталося, адже, є і вболівальники спідвейні серед них. І в той же час про продовження співробітництва на наступний сезон вони хотіли б з нами поговорити, щоб команда нікуди не зникла і щоб ми могли у період міжсезоння сісти і подумати про кошторис для команди. Не буду говорити від яких політичних сил були пропозиції. Сергій же, напевно, ще більше любить спідвей, ніж я.
На виїзді з Гнєзно, — розповідає Сергій Ювчик, — ми могли б і краще проїхати. Їдуть спортсмени 5:1 на нашу користь, і у Іванова схід з дистанції, а у Куса на останньому віражі ланцюг рветься. 1:5 виходить. Далі подібна ситуація.
Був переломний момент! Ми вже починали вигравати! — продовжує Володимир Жуковський — Та є один поляк, який нульовим проїхав. Ви самі чудово знаєте хто це!
Можемо з впевненістю сказати, — продовжує Сергій Ювчик, — що надалі залишаться і Кус, і Червінські. Спортсмени налаштовані на першу лігу. Досить багато їм пропозицій надходило, та вони дали слово, що якщо Рівне виходить в першу лігу вони нікуди не йдуть.
Завжди, коли легіонери телефонують, — говорить Жуковський, — ми відповідаємо на дзвінки і не уникаємо розмов. Вони відчули відповідне ставлення до них. Ми ж недарма виплачуємо заборгованість Диму, яка виникла з минулого сезону. Вже половину заборгованості виплатили!

Близько 6100 євро потрібно було заплатити для вступу у лігу. До двох тисяч євро вартувало ліцензування стадіону, прийом стадіону, поїздки у Польщу на «порозумєніє», плата за ліцензію. Ніхто не допомагав, а це тільки так здається все просто!
Гнєзно зараз ретельно готується, та ми також готуємося. Але ми ж не можемо втримати на місці такого спортсмена, наприклад, як Матей Кус.
У нього за сезон, — каже Сергій Ювчик, — близько 70 гонок. І коли я якось до нього телефонував і запитував: «Що ти робиш? Дивишся Гран-Прі?», він відповів «Ні, Сергій! Спідвею бачити не хочу! Він мені і так набрид! Я просто лежу і відпочиваю!»
Навіть Матей Кус, — підхоплює тему Жуковський, — вже не може говорити про спідвей і бачити його, а ми ще продовжуємо говорити про спідвей!
Ми все робимо для того, щоб Матей Кус був. Нестиковка виходить, але ми стараємося вирішити цю проблему.
Всі чудово розуміють, яку функцію виконує резервний юніор у гонці. І їздити з Гнєзно без такого спортсмена — це зарання усвідомлена поразка! Із повним складом спортсменів ми ще не визначилися. Кус, Червінські і Франкув — ось хто буде їздити, і, більш за все, Роман Іванов. З інших ми ще будемо вибирати.
Що ж до моїх заяв після гонки, — говорить Жуковський, — то трохи погарячкував. Вже заспокоївся. Дуже велике навантаження на нас трьох. В інших клубах Польської ліги у клубі мінімум сім людей працює. І доріжку, і рекламу, і т.д. — ми все самі робимо. Ми не маємо можливості утримувати такий штат. Пан Володимир по декілька годин ходимо з трактором, щоб суддя поставив найвищу оцінку – «барзо добже», а потім дивиться на Володимира Омельяна, який каже: «Ах, ви не ставите мене у перший заїзд! Тоді забираю мотоцикл, збираю речі і іду!». І як ви вважаєте? Це нормально? У нього чотири заїзди у сітці. Його не ставимо у першому заїзді, та є ще три! Ми говорили, що два заїзди Цуканов їде, а два він. Як на це реагувати?! Це ж також досить велика нервова напруга.
Ось порівняйте: є наші юніори, а є Кус — це дві дуже великі різниці. Коли Матей контракт підписував у нього було запрошення з Острува. За контракт на два роки йому давали 30 тисяч євро, 1000 за проїзд і 350 за пункт. Він з задоволенням їздить за Рівне, він їздить у півфіналах. У Чехії Матей Кус майже все повигравав крім першості серед дорослих, бо у нього одна гонка не пішла тоді.
Загалом, на гонку потрібно від ста до ста сорока тисяч гривень. А проїзд спортсменів, проживання у готелях! Крім того проводиться ж тренування. Тут також потрібно заплатити за поливальну машину, підготовку доріжки. Реклама дорого вартує (радіо Трек – 700грн, у газету близько 300—400грн.). Якщо домовлятися щоб не платити, потрібно близько 200 квитків давати, а це — 600гривень. Ми платимо гроші і плюс даємо 12 білетів на гонку. Це, як вони кажуть, по пільгово-інвалідній ціні. На гонку роздається близько 300 квитків.
Є Положення, згідно якого у закритий парк журналістам можна заходити тільки тоді, коли суддя дозволить мотоцикли загружати спортсменам.
Мені прийшлося брати охоронців,— говорить Жуковський,— і виганяти із закритого парку людей. Ось, наприклад, Пирогов. Ми ніколи не ходимо до нього на гонку. А він іде і веде декілька хлопців з собою. Я питаю у охоронця: «Як він сюди потрапив?», на що той відповів, що я Ігорю зараз маю дати перепустку. Дуже важко з цим боротися. Сорок людей має бути у закритому парку. На кожного спортсмена по два механіка, директор команди і помічники. Ну максимум 50 чоловік. А у нас позвикали! Дуже важко з цим боротися. Якби ви побачили у Польщі закритий парк! У них і близько такого нема. Ми почали наводити порядок ,адже 3000 злотих штрафу виплачується за таке. Елементарно, керівник команди суперників бере телефон і повідомляє судді, що заважають люди у закритому парку. Після гонки має прийти суддя і запитати чи є претензії. Якщо немає, то суддя дозволяє грузити техніку і тільки тоді можна запускати журналістів. У контрактах є пункт, згідно якого спортсмени повинні протягом 1,5 години після змагань давати інтерв’ю.
Всі команди у плей-офф будуть боротися у міру своїх сил.
Потрібно, щоб місцеві влада і бізнес фінансували українських спортсменів, аби ті могли хоча б декілька гонок проїхати, а потім взяти мотор і поїхати у Польщу, щоб полагодити, налаштувати його.
Колодій – улюбленець рівнян не зміг же виїхати на коло пошани після гонки! У нього мотор не був у механіка два роки. Мотор Колодія робиться у гаражі Валерія Улицького. Зараз Колодій його зробить. Добре! Тренуватися Колодій не буде. Він каже: «Мені сорок років. Голова у мене вже паморочиться від цього мототреку! Ви мене знову на тренування кличете?! Може, достатньо вже?! Я чим менше тренуюся, тим мені краще! Зі здоров’ям краще!». А вболівальники на що дивляться? На кінцевий результат! Бородай ображається! Ну як же так?! Потрібно спочатку стартувати, або потім, так як Колодій, входити у змагання і їхати, як божевільному, що значно важче. Ось ви бачили на минулій гонці Колодія. Він їхав-їхав, і, в результаті, задимівся у останньому заїзді. Казали йому, щоб виїхав на коло пошани, а у нього мотоцикл не заводиться. Всі говорять, що люблять наших рівненських спортсменів, особливо Колодія. Так чому ж не підтримують? Чому ж не допомагають? Ми давали кошти на запчастини скільки могли.

Що ж до вартості квитків, то ми змушені її підвищувати. Для дорослих квиток буде коштувати 40 гривень, а дитячий лишиться по 10 гривень. Крім того, пенсіонерів по пенсійному посвідченню ми також повинні проводити на змагання. Єдиний спонсор, який нас підтримує — це наш вболівальник. Декілька цікавих пропозицій, ніби, з’явилося! Будемо сподіватися! Будемо боротися! Отож, сподіваємося, що буде перша ліга у нас!

Олена ОВСІЙЧУК